Мовчати. Не триндіти по телефону, коли ведеш маршрутку, переповнену людьми. Та й сидячи на місці пасажира, теж не триндіти. Не кричати “за-одній майданчик, єпрст, як ви мені дорогі, матір вашу!” Не сідати поряд з незнайомою людиною і не звертатися до неї пристрасно “до чого країну довели!” Не давати порад, поки вас не просять про пораду. Не лізти з міркуваннями, прийшовши до будинку своїх дорослих дітей, що окремо живуть. Чи не подобається дружина сина? Зятек не дотягує? Внуку шапочку не одягли?
Заткніться. Сидіть мовчки на дивані, пийте чай. Не можете мовчати, гівно вже вище за ватерлінію? Знаєте що? Ідіть тоді побігайте. Будете більше рухатися, доживете до дев’яноста, стане як у Норвегії. І в сім’ї тиша та гладь, божа благодать. І квіточка на балконі. Цілком при цьому безкоштовно, зауважте.
Залишити відповідь